johnny_the_kid

Так, я нарешті це зробив. Ну, не сам, звичайно.green_suck  і його скво цьому дуже сприяли і пропагували. Пошуки квартири зайняли більше місяця: довго перебирали, дивилися такі, щоб і в приємному районі, і з нормальним ремонтом, і з меблями, і взагалі пристосовану для життя. А ще щоб не занадто дорогу, бо жити голодно у кльовій квартирі не кльово, так само як і жити кльово у хліві.

А квартірусєчка у нас нічєво! Кожному по кімнаті, гарні меблі, тєлєвізор(ще не вмикав) і звук 5.1 . А ще є великий годинник.
Тиждень на новому місці пройшов нормально. Холодильник ще майже пустий, пральна машинка вона працює, гаряча вода гаряча. Спати м'яко, прокидатись ліньки, а сніданок треба вже готувати самому.

Багато людей питає мене, навіщо я з'їхав, чому не залишився жити на халяву у квартирі з батьками. Важко відповісти коротко.
Хочу.
Хочу жити окремо від батьків, привчити маму, що я більше не її маленький синок і мене вже не потрібно няньчити. Я хочу "напрягів" в житті, котрі я сам буду долати. Я хочу своє життя, свої помилки і невдачі, свій досвід, і все це вже без нагляду батьків.

Отже, ще один рядок можна викреслити зі свого уявного "зробити"-листа. Наступний!

upd: квартира біля метро "Осокорки", новий будинок, 5000грн. з усіх + комунальні і інтернети. (Шведсько-)сімейне фото буде згодом.

Літо пройшло насичено, і не зважаючи на масу неприємних подій, все ж таки виявилось плідним на втілення бажань і мрій. Наприклад, хоч мене і звільнили у Червні, довелося знайти нову роботу, я втратив літню відпустку; але я купив новий ноут і зганяв на останні вихідні Серпня у Львів. До того ж влаштувався Ruby on Rails девелопером, а я про таке давно думав.

І десь там у іншому вимірі плаває мій уявний (сферичний, у вакуумі) todo-лист, і у ньому декілька рядків перейшли у статус "зроблено". Життя продовжується.

765. купити iPod
766. купити нетбук
767. купити новий ноут
768. пройти на новому ноуті якусь гру
769. знайти нову роботу
770. купити гітару
771. з'їздити до львова на вихідні
772. придумати і зробити свій проект
773. з'їхати на квартиру
774. купити машину

Я мрію написати книгу. Не знаю, про що. Не знаю, якого формату. Не знаю, навіщо. Може просто хочеться кудись вилити пафосні думки.

Яле якби я зараз сів писати книгу, вона б називалась, наприклад, "Принцеса на горошині". А "горошиною", по сюжету книги, був би якийсь новий синтетичний наркотик. Або якісь гриби. А "принцеса" -- то було б таке прізвисько. Чи нікнейм. А може і просто титул. Ну і вона, принцеса, мала б якісь пригоди, психоделічні переживання (ну просто глюки, бо вона ж на "горошині", а воно торкає нормально так). Ще у неї мають бути якісь хоббі, наприклад вирізати портрети ворожок ізхалявних газет, що біля метро раздають. Вони були б її близькими подругами, котрі підговорюватимуть творити якісь лихі справи, ніби-то заради щастя і справедливості. І в кінці книги Принцеса з'їхала б ґлузду.

А єслі б "Принцеса" і "Горошина" -- обоє були прізвиськами... Принцеса -- дочка олігарха, а Горошина -- із простої сім'ї, і груди у неї -- 2 соски(горошини) і більше нічого. Горошина працювала офіціанткою в ресторані, де Принцеса іноді обідала. І Принцеса помітила дівчинку, зацікавилась нею, з'явились почуття і всьотакоє. Вона стала приходити обідати частіше, ще й вечеряти, і снідати, і так, кофєйку бахнуть. І так почала товстішати шокапец. А потім захотіла зґвалтувати Горошину, заманила до себе додому, тіпа найняла посуд у них мити. Але коли вже почала свій коварний план втілювати, пісковзнулась, впала на нещасну плоскогруду дівчинку і задавила. Книга вже вийшла б не пригодницькою, а еротичною. Про лесбіянок мабуть. Та про таке писати не цікаво.

Капец, шо я мелю?

Декілька років тому, коли в Азії була епідемія пташиного грипу, я жартуючи називав його свинячим. А тепер у південній америці з'явився свинячий грип. Жарти потримаю при собі.
Геймери можуть згадати гру Deus Ex, а кіномани -- фільм "Я-легенда"

"...дискредитировать исторические личности, чтобы оправдать текущую политику правительства..." ("Вавилон-5")

i'm empty

«Жить стало лучше, жить стало веселее» И. В. Сталин


Здравствуйтє, дєті. Давно я сюди не писав, тому що. Вже й писати не вмію. А жизнь ідьот, всьотакоє.

Працюю собі на роботі, де по нинішнім модним віянням затримують зарплатню. Доречі, помітив тенденцію -- з/п не дають, доки не витрачу всі свої запаси і заначки. На новий ноут і айпод відкладати не виходить. І мене це влаштовує.

Граю на гітарі в команді, яка тримається разом на чиємось чесному слові. Навіть не пам'ятаю, коли в останнє грав удома під метроном або вчив якісь нові гамми. Та ще й альбом записуєм. Ну єй-богу, у всіх знаходиться безліч приводів не йти на репетиції. І мене це влаштовує.

Фотоапарати свої закинув десь у закуток і не знімав нічого із самого початку січня. А так же ж люблю фотографувати. Навіть хотілось почати свій "проект-360"(знімати мінімум 1 фото на день); 4 дні протримався, а потім клятий склєроз переміг. А ще фотки. Лежить тонна необроблених фоток, ними б зайнятись, пофотошопить, показати світові. А так впадла. І мене це влаштовує.

Щодня у голові пробігають якісь розумні думки, я кажу собі "це обов'язково треба обдумати, написати, розповісти комусь" і забуваю. І мене це влаштовує.

Мені просто пофіг.
Постійно хочется спати.
Авітаміноз, бля однако.

а мене підстригли, прорідили волосся. в перший день ще було нормально, а потім я помив голову, одягав шапку, і воно все так прилізалось. тепер у мене декілька тижнів буде дибільна зачіска.

раз пішла такая (фото)-п'янка....
( Read more... )

згадалось літо і карпати і то, що у мене ще є невикористаний матеріял. от.
( Read more... )

ще спамокот в полароїді
( Read more... )

просто давно нічо не постив.

( Read more... )

Іноді мені по долгу служби доводиться використовувати свої надприродні екстрасенсорні здібності. Та почну я здалеку.

Я сплю на надувному матраці. Це штука кльова, але дуже тендітна. Якщо, наприклад, на ньому спатиме Принцеса-на-горошині, то горошина проткне мого матраца нараз. І от коли чергова горошина, або ще якась кожная балєзнь вражає моє ненаглядне надувне диво, він втіхаря, але дуже швиденько починає втрачати об"єм і тиск. А я прокидаюсь, впершись сідницями в підлогу.

Коли така біда трапляється, мені нада його надувати, і як заправський екстрасенс водити руками над його шорсткою поверхнею шоб ащютіть двіженіє сіли. Ну тобто знайти, звідки він, матрац, іспускаєт дух.

Окрема історія — зовнішній вигляд робочої поверхні матрацу. Там з десяток клеєних латок, і серед них якісь підозрілі білі плями, при вигляді яких деякі люди починають хтиво посміхатись і думати "а шо, нє зря гібнєт народ" (а насправді то клей для шпалер)

Так от, шота на цьому тижні мої надприродні мене підводять — 3-й день не можу знайти, де воно здуває.

Let the Force be with you

Так вже склалося, що я зазвичай якщо і роблю якісь життеві досягнення, то про них дуже швидко забуваю. І навпаки, довго пам"ятаю про свої невдачі і провали. Злопамятний кароче.

Але це не про це. Тут я напишу про те, що у 2008 році у мене були дуже щасливі моменти. Про те, що я їздив в Карпати і Львів(а там ще у "Мазоху" нас знімали на відео для якоїсь передачі по "Тет") і завів багацько нових знайомств, вперше в житті записувався в студії, влаштовував фотосесію одній дівчинці(невмілу таку фотосесію, но всьо-такі спасіба Машкє aka bonmarbor), змінив роботу під час кризи, святкував ДН у макдональдсі в дитячій кімнатці, почав розвивати стосунки, які не давали спокою близько року. А ще читав всякі різні книжки, хотів розбагатіти і почав складати план захоплювання всесвіту, подивився купу аніме, ходив в кіно мінімум раз на місяць і об"ївся суші. Дякую всім, хто брав участь у тих подіях.

Ще я не вмію вибирати подарунки і придумувати оригінальні поздоровлення, тому просто  скажу

Сволачі, я всігда вас всєх нєнавідєл!

З Новим Роком!

і це взагалі не робота, а якийсь піонєрлагерь. прихожу туди я переважно о 12:30, додому йду після 19:00, іноді мучає совість і я залишаюсь до 20:00 - 21:00. обв"язки прості: кодити html/css, js, php і починаєм робити велику і складну річ з використанням xml/xslt(а доречі з нього починалась моя веб-девелопмент кар"єра у далекому 2003 році, коли нас, ще зєльоних юнцов і рас**здяєв 4-курсників взяли працювати в одну маленьку конторку на півставки).

те, що мене взяли на роботу на хвилі глобальних звільнень і загальної кризової істерії, вважатимемо дивом. дякую тим людям, шо мене підтримували у той скрутний час, коли я довитрачав останні гроші.

мама дає мені із собою на обід смачні бутєри.

колектив веселий: програмісти тихі, дизайнери гучні(у них там у кімнаті даже гітара є, художник там постійно якісь блюзи грає), начальство солідне. а, і всі — пофігісти.

зп затримують. бльо. сподіваюсь на премію(за шо?).

доречі, в цьому році мої друзі виконали мою давню мрію -- відсвяткувати день народження у макдональдсі в дитячій кімнатці. і ще був тортік зі свічками.

все було пречудово. дякую всім, хто брав участь і просто надсилав мені смски, писав приватні повідомлення, обмалювали всю стіну і влаштували вконтакті "клони Вані"-флеш-моб.

знайшов роботу. перший день видався важким. голова болить і хочєца кушать.

Кльове посилання для тих хто дивиться Доктора Хауса